Географічна карта - Бервік-апон-Твід (Berwick-Upon-Tweed)

Бе́рвік-апо́н-Твід (Berwick-upon-Tweed), або просто Бервік, — місто на східному узбережжі Англії, у графстві Нортумберленд, найпівнічніше місто Англії. Розташоване на півострові при впадінні річки Твід до Північного моря, за 2,5 милі (4 км) на південь від шотландського кордону. Відповідно до даних перепису 2001 року, у Бервіку, колишньому головному місті округу Бервікшир проживало 11 665 осіб. У 2008 році створено цивільний округ та муніципалітет.

Засноване за часів існування королівства Нортумбрія — складової частини Гептархії, місто упродовж століть стало місцем історичних прикордонних війн між Англією та Шотландією, поки, урешті-решт, не перейшло до Англії у 1482 році.

Перше поселення на території Бервіка з'явилося наприкінці I тисячоліття н. е., воно входило до складу королівства Нортумбрія. На нього нападали нормани. У 1018 році переходить до Шотландії. На початку XII століття шотландський король Давид I оголошує статус Бервіка як одного з 4 королівських замків.

У XIII столітті Бервік, завдяки своїй найкращій на всю Шотландію гавані, у якій провадилася жвава торгівля лісом, зерном та рибою, стає найбільшим та найбагатшим містом країни. Однак 1296 року англійський король Едуард I нападає на місто й руйнує його. В результаті невпинних англо-шотландських війн тільки за період з 1296 до 1482 року Бервік 13 разів переходить від Англії до Шотландії й навпаки. У результаті цих дій місто поступово занепадає.

У 1482 році король Річард III приєднує його до Англії остаточно. Однак, відповідно до угоди, укладеної в Бервіку 1502 року між Генріхом VII Англійським та Яковом IV Шотландським про те, що Бервік належить Англії, але не є частиною Англійського Королівства, місто мало упродовж кількох століть унікальний юридичний та адміністративний статус у Великій Британії. У 1746 році англійський парламент, видавши Акт про Уельс і Бервік, поширив і на територію Бервика чинність англійського законодавства. Лише 1974 року, після проведеної в Англії реформи управління, місто втратило останні «особливі права» та увійшло до складу графства Нортумберленд.